У тому, що ця фраза може стати професійним кредо кожного, хто причетний до вчительської праці, студенти третього курсу спеціальності «Початкова освіта» змогли переконатися під час перебування на практиках «Спостереження за навчально-виховною роботою вчителя-класовода у перші дні перебування дитини в школі» та «Позакласна та позашкільна виховна робота».
Перше вересня! З цим днем у кожного пов’язані найсвітліші, хвилюючі і урочисто піднесені почуття. Пам’ять довго зберігає, як щось дуже дороге, той день, коли вперше йдемо до школи, вступаємо в перший клас. Радістю і тривогою переповнені серця хлопчиків і дівчаток, які вперше прийшли до школи. Разом з першокласниками – найрідніші: мами, батьки, дідусі. Хвилюються всі. Але особливо хвилюються вчителі, які приймають нове поповнення до школи. По-особливому уважно приглядаються до дітей вчителі перших класів, адже сьогоднішні першокласники такі маленькі, їм всього 6-7 років. Чи зможуть вони оволодіти програмою? Як зробити так, щоб школа для них стала другою домівкою, щоб навчання було не проблемою, а радістю! Перший вчитель стає для дітей найближчою людиною, другом на все життя.
«Учитель творить людину. Ці мудрі і вагомі слова можна сказати не тільки про матір і батька, – писав В.О. Сухомлинський. – Я багато разів переконувався в тому, яку величезну роль у житті дитини відіграє вчитель початкових класів. Він повинен бути для дитини такою ж дорогою і рідною людиною, як мати. Віра маленького школяра в учителя, взаємна довіра між вихователем і вихованцем, ідеал людяності, який бачить дитина в своєму вихователеві, – це елементарні і разом з тим найскладніші, наймудріші правила виховання, зрозумівши які вчитель стає справжнім духовним наставником».
Особливо хвилюються в цей день молоді вчителі, які перший раз переступають поріг класу і залишаються віч-на-віч з «первачками», яких довірили їм батьки, держава.
Для того, щоб перші дні дитини в школі молодим вчителям були не такими складними, на третьому курсі спеціальності «Початкова освіта» проводиться практика «Спостереження за роботою вчителя-класовода у перші дні дитини в школі».
Практика дає можливість спостерігати і аналізувати організацію навчально – виховного процесу у перші дні дитини у школі, брати в ньому активну участь, підготуватись до самостійної роботи з першокласниками в майбутньому.
У про цесі практики «Позакласна та позашкільна виховна робота» студенти мали змогу закріпити теоретичні знання, отримані з педагогіки та психології, частинних методик. Вони виступали в ролі помічника вчителя початкових класів, вихователя групи продовженого дня, здійснювали виховну роботу.
У період з 8 до 11 жовтня 2018 року в Івано-Франківському коледжі ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» проходив захист практик «Спостереження за навчально-виховною роботою вчителя-класовода у перші дні перебування дитини в школі» та «Позакласна та позашкільна виховна робота» студентів третього курсу спеціальності «Початкова освіта», які вони проходили в загальноосвітніх закладах міста Івано-Франківська №№ 5, 15, 12, 22, 23, 25.
«Практика «Спостереження за навчально-виховною роботою вчителя-класовода у перші дні перебування дитини в школі», мабуть, одна з найбільш цікавих і пізнавальних практик. На лінійці я стояла, немов учениця, і мимоволі згадувала свої такі довгі, але, разом з тим, невмолимо короткі дев’ять років навчання в стінах школи. Навіть сумно стало. Тільки в класі мені вдалося побачити маленьких учнів, таких різних, але щасливих, з світлими очима. Напевно, тільки зараз я зрозуміла, що на вчителеві лежить велика відповідальність, яка полягає не тільки в тому, щоб передати свої знання, а в тому, щоб вогонь у цих дитячих очах горів протягом усіх років навчання»
«За час практики ми зрозуміли, чого хочемо насправді,
чи туди ми поступили, чи в тому напрямку рухаємось,
а ще – ми дуже-дуже прив’язались до дітей. Отримали
величезний заряд позитивної енергії поруч із ними, такими
веселими, неймовірно щирими, смішними і хорошими,
такими різними і несхожими між собою».
«Чи було легко? А хіба хтось казав, що так буде?
Та, насправді, працювати з щирими та відкритими
серцями – задоволення. Лише діти можуть обіймати
тебе щоранку і вкінці дня. Останній день практики був
важким, бо діти полюбили своїх тимчасових вчителів.
Хочу лише сказати, що коли я виходила з класу, до мене
підбіг хлопчик, міцно обняв зі словами: «Ви, як мама, і
я вас люблю». Хіба це не найбільше у світі « дякую».»
«Як відомо, вчити – значить вселяти надію.
Саме надію на успіх ми побачили в допитливих
очах найменших вихованців.»
«Як відомо, вчити – значить вселяти надію.
Саме надію на успіх ми побачили в допитливих
очах найменших вихованців.»
«Я твердо вирішила: Я хочу бути вчителем!»