Щорічно третього четверга травня відзначається День вишиванки – свято традиційного українського одягу. Вишиванка – це предмет гордості українців. Це традиція, яка передавалася з покоління в покоління, попри численні утиски української культури.
Кожний регіон України може похвалитися своїм унікальним орнаментом на вишивці.
На Полтавщині вишивали білою ниткою на білій тканині за допомогою техніки гладь. Вишиванки Вінницької області відрізнялися поєднанням великої кількості технік і кольорів. На Житомирщині вишивали дрібним хрестиком і використовували прості геометричні візерунки, а також покривали вишивкою весь рукав.
Київські вишиванки відрізнялися багатими рослинними візерунками. В Чернігівській області вишивали абстрактні орнаменти дуже дрібним хрестиком і часто використовували Бісер. На Дніпропетровщині часто вишивали чорною ниткою та обшивали манжети рукавів. На півдні України та в Криму були популярні квіткові візерунки. В Запорізькій області часто вишивали квіти і калину, а в Одеській – геометричні візерунки червоною і чорною ниткою.
Західна Україна (а саме Гуцульщина, Буковина) тривалий час була дещо ізольованою від решти територій (причиною послугували природні особливості, політичні умови), тому тут збережено й донині унікальні зразки стародавніх узорів зооморфного, антропоморфного характеру з глибоким семантичним наповненням.
Одягнена вишиванка 19 травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ, єдиний народ, незламний народ. Україна є, була і буде державою з багатою культурною спадщиною. Країною, в якій народ, використовуючи національну символіку, з гордістю говорить на увесь світ: «Ми з України!», «Слава Україні!»
Цінуємо, бережемо, примножуємо своє. Українська вишиванка – код нації!