22 травня з нагоди вшанування 14-ї річниці від дня смерті та відзначення у Івано-Франківську Дня героїв 23 травня, відбулося відкриття та освячення пам’ятної анотаційної дошки українській дисидентці, учасниці національно-визвольного руху, члену Організації українських націоналістів та Української Гельсінської групи, правозахисниці, поширювачці самвидаву, політв’язню Оксані Зенонівні Попович. Словом, жінці, яка все своє життя боролась за Україну.
Дошку відкрили та освятили за адресою вул. Молодіжна, 50. На відкритті були присутні студенти групи ПО-14 спеціальності «Початкова освіта» разом із викладачем історії України Максимцем Богданом Володимировичем.
Її встановили в рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв». Цікаво, що вона є ювілейною, сотою, встановленою в рамках проекту. Ініціатором відкриття анотаційної дошки стала Івано-Франківська Мала академія наук учнівської молоді, яка подала керівництву міста відповідне звернення. Однією із ініціаторів відкриття анотаційної пам’ятної дошки є Наталія Павлюк, вихованка секції історії України Івано-Франківської МАНУМ, науковий керівник Максимець Богдан Володимирович. Наталія – автор науково-дослідницької роботи про громадсько-політичну діяльність Оксани Попович.
На відкритті та освяченні дошки були присутні також родичі, друзі, знайомі Оксани Попович: племінниця Наталія Павлюк (Скрипник), Богдан Ребрик, Орест Смицнюк та інші.
Із їхніх розповідей наші студенти дізналися багато цікавої інформації про життя дисидентки. Її двічі ув’язнювали за активну участь в українському національно-визвольному русі. Під час першого арешту Оксану Зенонівну поранили у праву ногу, що призвело до інвалідності на все життя. Від Наталії Павлюк ми дізналися, що О. Попович уперше була засуджена під вигаданим ім’ям «Петрушак Варвара Петрівна». Коли Оксану Попович удруге заарештували, ця незламна духом жінка голодувала 48 діб, протестуючи щодо затримання. Зі слів українського громадського та політичного діяча, члена Української Гельсінської групи з 1979 року, багатолітнього політв’язня, народного депутата України 1-го скликання Богдана Ребрика вони із Оксаною Попович відбували ув’язнення у 1974 році у Мордовії, де потайки спілкувалися. Богдана Ребрика і Оксану Попович було визнано особливо небезпечними рецидивістами. Після їхнього звільнення, О. Попович подарувала Б. Ребрику збірку поезій В. Симоненка, яку він зберіг до сьогодення.
Рідня пані Оксани згадує її як неймовірної моральної сили жінку, безкомпромісну й вольову, яка попри те, що довелось пережити, завжди була готова йти до кінця. Колегам і друзям досі її бракує. Богдан Ребрик, виступаючи на відкритті дошки, між іншим зазначив, що прокурор, який свого часу звинувачував і його, і Оксану Попович, тепер носить звання героя України. «Не за таку Україну ми боролись. Значить, не все ще добре в нашій державі», – підсумував пан Богдан.
