16 квітня з музиками, піснями, танцями і короваєм зустрічали всіх охочих студенти групи ПО-33 на заліковому занятті з народознавства. Гості свята мали змогу побувати на інсценізації фрагмента справжнього бойківського весілля.
Так повелося у наших пращурів, що весілля – це чи не найважливіша подія у житті. З особливим трепетом ставилися до цього дійства дівчата. Готувалися ще змалечку, а коли настане час – пора обирати свою пару, розплітати косу і ставати на весільний рушник.
Яке бойківське весілля обходиться без «вигопкування»? Цей обряд проводився в четвер увечері, коли старші жінки, співаючи латканки, виплітали молодим вінки з барвінку. Приходили юнаки, наречений і дружби; спочатку вони намагалися домовитися з молодицями, але коли розуміли, що все намарно, бралися самотужки діставати «зелену прикрасу». Хлопці стрибали до столу двічі, а втретє молодики мали забрати силоміць вінець, перетягнувши котрусь із жінок на інший бік…
Гості заходу мали змогу побачити обряд самого весілля: викуп, одягання вінка, благословіння молодої пари батьками…
Так уже заведено в бойків: танцювати, допоки ноги можуть, співати, допоки музика грає, і завжди веселитись…
Тож, весільні гості (викладачі та студенти інших груп) не лише підспівували музикам, а й готові були вдарити гопака чи утнути запальної польки…
Хочемо висловити подяку всім, хто розділив з нами весільну радість, а також викладачеві – Ользі Володимирівні Сороколіті, яка надихнула нас відтворити цю народну драму…
