Дорогий Івано-Франківську! Ми гуляли твоїми вуличками, знайомилися з тобою та насолоджувалися твоїми пам’ятними місцями.
Який ти щирий та відкритий, водночас дуже таємничий. Ти яскравий та колоритний, тому іноді мешканці жартома називають тебе «Сан-Франциско – Сан-Франко».
25.09.25р. студенти груп СО-11 та СО-12 першого курсу нашого коледжу разом зі своїми кураторами – Любовʼю Орестівною Триногою та Тетяною Вікторівною Поляковою вирушили у пізнавальну подорож вулицями Івано-Франківська. Під проводом досвідченої екскурсоводки ми відкривали вражаючі сторінки історії, відчуваючи, як кожна споруда й вулиця оживають у розповідях.
Наша прогулянка почалася з серця міста Ратуші, від неї ми рушили містом. Проходили повз пам’ятник митрополиту Андрію Шептицькому, він справді унікальний, адже він перший в Україні у техніці традиційного українського іконопису. Музей мистецтв Прикарпаття, розташований у колишньому римо-католицькому костьолі. Вірменська церква. Найбільша австро-угорська школа. Цікавий факт, що в одному класі могло навчатися 85 учениць. Всі ці неповторні міста ми сьогодні відвідали. Дуже запам’яталися цікаві слова нашого гіда «РОБОТА ВЧИТЕЛЯ-РОБОТА ГЕНЕРАЛА!»
Особливим акцентом екскурсії стала розповідь про ковальські подарунки. Шість років тому до Івано-Франківська приїхало понад 200 майстрів із 12 країн світу, залишивши на пам’ять символічних металевих птахів. А поруч на новій будівлі ми побачили ліпнину з образом Івана Франка та його коханої: вони тягнуться одне до одного, але не можуть зустрітися. Варто згадати, що Івано-Франківськ — єдине місто в Україні, яке носить і ім’я, і прізвище видатного українського письменника Івана Франка. Це робить його унікальним на мапі нашої держави.
Ми відвідали Бастіон, героїчне місце, де дізналися багато цікавого. Це унікальний залишок фортеці, яка витримала турецьку облогу 1676 року, складна та хитра споруда, за легендою підземеллям якої можна було дістатися до Галича.
Ми гуляли містом сповненим кохання та овіяним романтичними легендами. Одна з них про дівчину Агнешку та закоханого в неї хлопця Івана. Батько дівчини відмовив хлопцю, на знак того дав йому гарбуза. Але Іван був кмітливим, зробив смачну мармуляду з того гарбуза. Пригостив нею батька коханої дівчини, той був в захваті та пообіцяв віддати доньку за чудового кухаря, який зробив цю смакоту. А нашому Івану те й треба. Так Іван одружився з Агнешкою, а батько дівчини перестав назавжди їсти солодке.
Зацікавила ще така легенда, якщо ти вирізняєшся своєю цілеспрямованістю та надзвичайною працездатністю, знайдеш всі сім монет, ретельно їх потреш, тоді твої задуми щодо матеріального справдяться.
У цьому тобі допоможе пам’ятник Артуру Бернсу, американському економісту та найвпливовішому фінансисту світу, родом зі Станіслава.
В кінці прогулянки ми знову вирішили повернутися до Ратуші та піднятися на її оглядовий майданчик. З висоти місто як на долоні. Вражає, що невелике затишне місто має таку велику та непросту історію.
Прогулянка містом залишила багато яскравих світлин, спогадів та приємних емоцій.
Сподіваємося арка бажань, крізь яку ми сьогодні проходили здійснить всі наші мрії!
Завершилася екскурсія глибокими словами, які залишили слід у кожному з нас:
«Ми не можемо дати життю більше днів, але можемо дати дню більше життя».
Ця подорож містом стала справжнім уроком історії та джерелом натхнення. Студенти відчули гордість за своє місто, доторкнулися до його багатовікової спадщини й отримали безліч позитивних емоцій. Ми зрозуміли: Івано-Франківськ — це не лише сучасний європейський центр, а й місто, яке зберігає унікальні традиції, легенди та дух минулого.
Але найголовніше — ми переконалися, що студентство в нашому коледжі не обмежується лише навчанням у стінах аудиторій. Воно означає і можливість пізнавати світ навколо, разом відкривати нові горизонти, спілкуватися, заряджатися натхненням і радістю від маленьких відкриттів.
Ми не лише вивчаємо історію з підручників — ми живемо нею тут і тепер, крокуючи вулицями нашого міста. Саме такі моменти створюють незабутні спогади, які залишаться з нами на все життя.
І хто знає? Можливо, через багато років, уже в новому статусі — фахівців, викладачів чи дослідників — ми так само проведемо студентів цими вулицями й з гордістю скажемо: «Тут ми робили свої перші кроки у студентське життя й вчилися по-справжньому любити рідне місто».
