23 травня 2024 р. студенти і викладачі Відділення дошкільної освіти Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника зустрілися з ветераном війни, військовослужбовцем, волонтером, громадським діячем Сергієм Демчуком.
Година насиченого спілкування дозволила присутнім почути з вуст безпосереднього учасника бойових дій про специфіку і виклики російсько-української війни, дізнатись про особистий досвід боротьби пана Сергія, спільно поміркувати про шляхи наближення нашої перемоги і усвідомити важливість активної позиції кожного громадянина й молоді загалом у буремних подіях сьогодення.
Також учасники зустрічі почули відверті відповіді військовослужбовця на власні запитання, отримали корисні настанови.
Ключові тези промовця:
- Українцям потрібно бути готовими до затяжної війни, характер якої може змінюватися. На жаль, частина суспільства продовжує «спати», і це збільшує тривалість війни.
- Війна є своєрідною розплатою українців за багаторічне нехтування важливих засад національного життя і недостатню готовність відстоювати своє.
- В умовах війни недостатньо бути просто людиною, треба робити правильні дії і приймати правильні рішення.
- За все прийдеться відповідати, особливо за бездіяльність.
- Необхідно наполегливо і постійно готуватися до можливої участі у війні. Не підготувати себе до війни – серйозний проступок конкретної особи.
- Кожному важливо збагнути і зробити висновки, що робити у світі, який стрімко змінюється.
- Важливо бути суспільно активними, а не інертними. Треба віднайти баланс між власними амбіціями і суспільними викликами.
- «Що ми робимо далі? Що я роблю далі? Чим я можу бути корисним суспільству?» – ці запитання повинен постійно ставити кожен українець і знаходити на них конкретні відповіді.
- Громадянин в умовах війни повинен підкоритись загальній волі або взяти відповідальність і стати співтворцем належних змін.
- Відчувати страх на війні природно і нерідко буває корисно, однак важливо навчитись його переплавляти в конструктивні емоції, енергію й навики.
- Під час війни ключовою рисою особистості стає здатність проявляти активність. Активна життєва позиція – умова виживання.
- Громадянський обов’язок захисту своєї держави є священним, і його треба виконувати. Мобілізація і ротація важливі – це питання справедливості щодо всіх.
- Українські жінки унікальні – вони винахідливі й відчайдушні на війні, не поступаються і часто переважають у цьому чоловіків. У деяких сферах життєдіяльності збройних сил без них вкрай важко. Однак найважливіше – присутність жінок завжди робить чоловіків чоловіками, вони повертають їм ідентичність, яку на війні зберегти самотужки вдається не кожному. Тому жінкам належить заслужене місце в армії.
- Правила військового часу жорсткі, але так і має бути.
- Ліквідацію ворога потрібно сприймати як прибирання біосміття зі своєї землі, а не вбивство людини. Жаліти ворога – означає не жаліти себе і погодитись стати мерцем.
- Потрібно постійно вчитися всьому, прагнути ставати універсальними – це пригодиться в житті, допоможе адаптуватися й вижити на війні і після неї.
- Наставницька робота важка, але важлива. Тому варто прислухатися до батьків і вчителів, які багато що знають.
- Війна завершиться українською перемогою і почнеться відбудова, яка ляже на плечі молоді, а не тільки хворих і втомлених батьків. До цього потрібно себе наполегливо готувати.
Зустріч із ветераном було організовано з метою гідного відзначення подвигу Захисників і Захисниць України. Проведений захід сприяв формуванню в учасників сталих знань про героїчну боротьбу українського народу за утвердження національної та громадянської ідентичності й збереження суверенітету власної держави, а також підвищенню громадянської свідомості молоді.
Модерував публічний захід викладач історії та філософії ІФФК, доцент Роман Пятківський.
