На календарі, заблокованому екрані телефону та сяючих у вечірньому присмерку блималках-вивісках «16 вересня». 16 вересня 2018 року. Ми. І нас таки немало. Осінь. Не тепла, не холодна і навіть не помірна. Мінлива й норовлива. Ми. І нас назбиралося багатезно. Ранок досить непередбачуваний та дивакуватий. Тихий (себто годинник) шепче, що вже 6:50 за київським часом. Ми. «Та хто такі ці «ми», чорт забирай?» – з легким невдоволенням запитаєте ви. А ми – це (кількість) студентів різного віку і спеціальностей та викладачі: Максимець Богдан Володимирович, Марковецька Олександра Петрівна, Павелко Роксолана Олегівна, Савчин Наталія В’ячеславівна, Сидорів Сергій Мирославович та Сидорук Оксана Миколаївна. Ми наважилися підкорити Говерлу. Ми пакували велетенські і не дуже наплічники-ранці-портфелі. Вони до краю переповнені маминими канапками, термогорнятками із запашним чаєм та дощовиками. Так дивно-предивно класти шапку та теплі черевики разом із сонцезахисними окулярами та футболкою. Але це гори! Це Карпати! Це Говерла, врешті-решт! Готуватися варто до всього! Ми дружньо вистояли чергу за дерев‘яними палицями – вірними помічниками та супроводжуючими друзями у дорозі. Ми заходили в тумани і не бачили один одного на відстані 4-х метрів. Ми дряпалися вгору, лізли стрімкими схилами, подавали руки, підіймали, коли сусід приземлявся на п’яту точку опори, та зсувалися вниз. Ми мотивували та мотивувалися, надихали та надихалися, бачили посмішки та посміхалися у відповідь! Ти абсолютно не знаєш цих людей, яких занесло сюди з різних куточків не тільки України! Але запитати, як самопочуття, настрій, маршрут – це виходило надто просто, невимушено та щиро! Спонтанно! Ми такі різні, та нас об‘єднала любов до гір, екстриму та шаленства! Ми задивлялися на краєвиди! Так-так, сивий вуєчко-туман (завжди такий строгий та принциповий) вирішив влаштувати на нашій вулиці свято і потупцяв гуляти іншими непротоптаними стежками. Ми були тут. Тут, на висоті 2061 метрів над рівнем моря. Ми співали та так щиресенько реготали, що, здавалося, той дзвінкий сміх покотом лунав над неосяжним Всесвітом! Ми… Кожне особливе «я» згуртувалося і утворило таке фантастичне «ми». Ми… Ми закликаємо приєднуватися до цікавих прекрасностей.
Підготувала студентка третього курсу
спеціальності «Право» Анастасія Гуляй
Фотограф – студентка четвертого курсу
спеціальності «Початкова освіта» Василина Парцей
