22.01 в Україні відзначають один із найважливіших днів в історії – День Соборності України, або ж Акт Злуки між УНР та ЗУНР. Зараз як ніколи розуміємо, що Україна сильна лише тоді, коли єдина. Єдина не лише на карті, а в серцях кожного із нас. Єдина у прагненні бути вільними, незалежними та нескореними.
Упродовж століть, нам закидали наративи про східну та західну Україну, які несли в собі певний розкол та розділення країни. У холодному січні 1919 року на Софійській площі прогриміли слова, що назавжди об’єднали наш народ: «Однині є Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка – одна, єдина, неподільна держава». У них звучала віра, яка живе в наших серцях і досі. Цей день нагадує нам про акт, який був не просто документом, а який трактував те, що ми сильні, бо неподільні, неподільні, бо сильні. Соборність – це не лише географія, це сила нашого духу. Це коли Захід і Схід простягають один одному руку. Це коли ми разом відстоюємо своє майбутнє під сонцем незалежності. Це наша здатність любити рідну землю попри все і бути одним цілим навіть у найтемніші часи.
Сучасна Україна знову в боротьбі за ті самі цінності, що й тоді: свободу, справедливість, власну ідентичність та культуру. Ми єдині у цьому протистоянні. Плечем до плеча ми йдемо вперед, бо соборність – це кров нашого народу, це те, що закладене в кожному із нас, це душа й тіло покладене за нашу свободу! Наша сила в єдності. Від Карпат до степів Донеччини, від Києва до Криму. Ми всі одна країна! Одна велична нація! Неподільна і соборна Україна!