Перші вихідні жовтня викладачі Івано-Франківського коледжу вже традиційно проводять у цікавих мандрівках рідним краєм. Субота 1 жовтня не стала винятком, адже цей день ми вирішили присвятити активному відзначенню таких знаменних днів: працівника освіти, дошкілля, дизайнера, туриста, музиканта і юриста. Такі люди й були серед нас у цей день. Прекрасна подія!
Дехто з моїх однокласників при слові «навчання» чи «школа», «університет» трішки напружуються, адже на думку відразу приходять не дуже приємні речі, які були в кожного у житті: невивчений урок, забуте завдання, погана оцінка. Для таких розкрию невеликий секрет: вчителі тa професори не завжди такі серйозні, з книжками та ручками, що записують ваші оцінки в журнал. Навпаки – викладачі креативні, радісні, смішні, винахідливі та інтелігентні. Просто треба з ними порозумітися і краще познайомитися!
Це була насичена пригодами, емоціями і роздумами поїздка. Манявський водоспад, православний скит і паломницький центр Симеона Лукача. В планах ще був озокеритовий вулкан в Старуні, але хай вже буде наступного разу.
До водоспаду ми мчали на гуркотливому спецтранспорті, розбризкуючи воду річок, беручи висоти і радуючи місцевих мешканців патріотичними піснями. На щастя, ніхто не випав з кузова і ми ще більше полюбили це життя з його небезпеками і радощами. Манявський водоспад легко не дався, тож багатьом довелося промочити ноги дорогою по слизькому камінні. Але прекрасний вид падаючої з висоти стіни води, смачні бутерброди і духмяний чай лише добавили радощів.
У Скиті нам запропонували дуже цікаву екскурсію, а який же викладач відмовиться від нових знань? Ми відвідали майже всі церкви на території, були у підземеллі, відчули енергію святині, помолилися біля чудодійних ікон і мощей святих та поспілкувалися з котами і дружелюбними песиками, яких багато на території. З татом ми ще бігцем піднялися до Блаженного каменя, який знаходиться вище від скита.
Також я записала два нові відео для мого онлайнпроєкту «Читання для Перемагання». «Захар Беркут», повість Івана Франка, дуже добре вписалася у це місце і час.
На величезній і мальовничій території паломницького центру греко-католицького священномученика Симеона Лукача (1893–1964) в селі Старуня ми пройшли Хресну дорогу, роздумуючи, молячись і медитуючи. Без сумніву, всіх вразили окраси останнього: найвищий в Україні 25-метровий металево-скляний хрест з богослужбовою каплицею (його ширина 14 м), криниця-ротонда, крипта з мозаїкою «Покладення Ісуса Христа до гробу».
Дуже цікаво відкривати незвідані куточки свого краю, дякуючи і молячись за тих, хто його захищає і береже. Зголоднілі, ми мали змогу покуштувати смачних чебуреків у кафе «На забрідді» в селі Жураки.
Дякую усім учасникам мандрівки за позитив і відвагу, уміння радіти і відкривати нове, підгодовування мене цукерками і круасанами. Вітаю всіх педагогів зі святом, а студентів з такими цікавими і дуже дружніми викладачами!
Марта Сидорів,
учасниця мандрівки і учениця Ліцею імені Миколи Сабата
