29 вересня згадуємо і вшановуємо 80-ті роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинені нацистами у 1941-1943 роках. Перший розстріл відбувся ще 27 вересня 1941 року, коли було розстріляно 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, а за два дні 29 та 30 вересня у Києві розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром… За весь час німецької окупації у Бабиному Яру було розстріляно більше 100 тисяч людей. За радянських часів страшну подію замовчували. Одними з перших табуйовану тему порушив письменник, дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». В незалежній Україні трагедія Бабиного Яру є однією з центральних тем. Відтворити пам’ять про ці жахливі події покликаний Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (https://babynyar.org/ua). У пам’яті українського народу скорботні події трагедії Бабиного Яру завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру. У цей день скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі, співчуваємо болю та втраті. Нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться!
Сьогодні відбудеться Національний урок пам’яті до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру на базі онлайн-платформи «Червона точка пам’яті», розробленої Меморіальним центром (https://edu.babynyar.org/).
Студентка групи ПМ-21 Софія Волочій декламує вірш-посвяту до Дня трагедії Бабиного Яру. Будемо пам’ятати…
Викладач історії Наталія Надурак