24 лютого 2022 року життя змінилося у кожного українця. Всі були налякані й не знали, що буде далі. Величезні черги на кордонах, люди в бомбосховищах, вибухи – страх охопив усіх. Я, Уляна Тарасевич, студентка першого курсу спеціальності «Початкова освіта» Івано-Франківського фахового коледжу, не могла сидіти на місці. Йшов вже п’ятий день війни, а нічого не робиться. На той час я була в селі, й коли в місті активно волонтерили, тут всі сиділи вдома. Пам’ятаю той момент, коли в неділю читаю повідомлення, що потрібно прийти плести сітки. Я відразу пішла допомагати. Плела їх протягом двох тижнів, до початку навчання. Пізніше старші волонтери запропонували допомогу на кухні, я погодилася. Ми робили енергетичні батончики та випічку для наших воїнів. Наші жінки просто чудові, вони кожен день печуть і готують все для наших захисників донині. Під час нашої робити волонтерки говорили про те, що закупили бісер і було б добре, щоб хтось взявся за плетіння вервиць. Я зрозуміла, що це та справа, яка мені підходить, бо з дитинства займаюся рукоділлям. Бог складає невіддільну частину мого життя, тому я розуміла, що бійцям потрібна його опіка. Ось так я і ще двоє дівчат почали робити цю справу. У підсумку бійцям було відправлено близько трьохсот вервиць-десятниць. Навіть відомо, що одному чоловікові вона врятувала життя. Це справді дивовижно. В середньому ми витрачаємо близько 30 хвилин на одну вервицю важчу в виконанні та 15 хвилин на легшу. Триста – це лише початок, після закінчення навчального року думаю, що їх сплетемо ще більше.
Детальніше про мою доброчинну активність можна дізнатись за покликаннями: https://www.facebook.com/100001602058857/posts/5201256066604410/
З нами Бог і Україна!
Підготувала студентка групи ПО-15 Уляна Тарасевич
